Діти проводять багато годин у закритих приміщеннях у школах і дитячих садках, тому заходи щодо зменшення забруднення повітря в цих приміщеннях мають вирішальне значення для зменшення їх загального впливу. Зменшення кількості токсичних хімікатів і цвілі має вирішальне значення для гарної якості повітря в приміщеннях шкіл.
Встановлення правил для покращення якості повітря в приміщеннях і граничних значень для звичайних забруднювачів повітря в місцях скупчення чутливого населення є вирішальним початком (Vlaamse Regering, 2004; Lowther et al., 2021; UBA, 2023; Gouvernement de France, 2022). Чіткі джерела впливу забруднювачів повітря в приміщенні, такі як прибирання, фарбування тощо, повинні бути організовані для мінімізації впливу дітей, запланувавши їх у позашкільний час, використовуючи миючі засоби та матеріали з низьким рівнем викидів, віддаючи перевагу вологому прибиранню, встановлюючи пилососи з фільтрами HEPA, мінімізуючи використання токсичних хімікатів і використовуючи такі технології, як сорбційні дошки (поверхні, створені для захоплення певних забруднювачів) і моніторинг CO2 у класах як показник якості повітря в приміщенні. У більшості шкільних установ якість зовнішнього повітря може бути кращою за якість повітря в приміщенні за кількома параметрами, а вентиляція є основним інструментом для покращення якості повітря в приміщенні в класах і лабораторіях. Він знижує рівень CO2 і ризик захворювань, що передаються через аерозолі, видаляє вологу (і пов’язані з нею ризики цвілі — див. нижче), а також запахи та токсичні хімікати з будівельних виробів, меблів і засобів для чищення (Fisk, 2017; Aguilar et al., 2022). Вентиляцію будинків можна покращити шляхом: (1) відкривання вікон і дверей для надходження навколишнього повітря, (2) використання пристроїв опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (HVAC), а також забезпечення належної роботи витяжних вентиляторів у ванних кімнатах і на кухнях, і (3) передача необхідних базових знань та інструкцій учням, батькам, викладачам та персоналу (Beregszaszi та ін., 2013; Європейська комісія та ін., 2014; Baldauf та ін., 2015; Jhun та ін., 2017; Rivas та ін. ., 2018; Тевенет та ін., 2018; Бранд та ін., 2019; Європа ВООЗ, 2022).
